Олена Синицина, Київ

…

Дика, постійна тривога за друзів, котрі залишилися у великих містах. Дзвонила  подрузі, що мешкає на Татарці у Києві - сьогодні день народження її сина, 21 рік. Колись 11 років тому ми приїхали до Києва разом із Сімферополя, разом арендували квартиру, жили однією сім‘єю - дві матері одиначки та троє наших хлопців.

Сьогодні Ігорю 21 рік. Вони вже три тижні живуть трьома татарськими сім‘ями у двокімнатній квартирі неподалік від Лук‘яновки, котру нещодавно бомбили. Назбирали продуктів по магазинах та спекли торт)) дзвоню.

мила, сидим у коридорі, знов повітряна тривога.

гупає?

так, але торт їмо!

…

Ми поселилися неподалік від Сваляви, у глухому селі. Час тут завмер ще років 50 тому. Баба Аня, котра нас поселила в себе, раптом що дзвонить «у Чехословакію». Каже, там в неї донька живе, та й сама там робила.

Я: - тьоть Ань, Чехословакія розпалася. А який в Вас пароль від вайфай?

Баба Аня, вперто: - зараз подзвоню доньці.

Через три хвилини з‘являється із клаптиком папірця, на котрому пароль.

Чехословакія існує.

…

Баба Аня:

О, а що ти готуєш?

Я: - Борщ варю.

Баба Аня:

уявляєш, дитино, тут нещодавно жіночка в нас в селі житло шукала. І прийшла до бабці, якої 75 років. Бабка стара, 75 років - це приблизно, взагалі ми тут говоримо, що вона ще до виникнення письменності народилася, тому ніхто не знає той вік її. І ось ця жінка оглядає житло та й питає: «а хто тут нам готувати буде?».

Бабка: - так самі

Жінка: - а ми думали, що волонтери.

Бабка: - волонтери то хто це? Це ті, що стріляють??

…

Сьогодні у баби Ані коза народила троє козенят.